Помітила цікаву закономірність - написані мною рядки, ті, що стосуються майбутнього, збуваються... Спочатку це мене трохи шокувало... Потім почала розбиратися: можливо просто співпало так, може все було надто передбачувано чи просто інтуїція гарно працює і ніякої містики тут нема...
От вирішила провести експеримент... Опишу один день - ідеальний день - зі свого життя. День, якого не було, але який, в принципі, міг би бути... А потім побачу, - збудеться чи ні...
Ранок... Прокидаюся від приємного муркотіння своєї улюбленої кішечки... В кімнаті тепло і чисто, крізь прозорі штори яскраво світить сонце. Як добре, сьогодні вихідний і нікуди не треба спішити... Батьки поїхали на пару днів закордон на відпочинок і шикарний 3-поверховий особняк в повному моєму розпорядженні. Приймаю душ, заварюю запашної арабіки, включаю приємну музику і розглядаю свої улюблені книги з репродукціями відомих картин видатних художників минулого і сучасності...
Люблю побути наодинці, є час подумати, розібратися в собі, згадати приємні моменти...
Хоча не надто довго... Все-таки нові враження і спілкування додають життю яскравості.
Отже, одягаюся, мейк ап, моя улюблена Кароліна Херера і вперед до вражень... Сідаю в своє маленьке пежо і рушаю на морську набережну, на відлюдний пляж... Яке ж воно прекрасне - море... Синє небо, ситі чайки, м"який пісок... Здається, можна годинами просто сидіти і дивитися в далечінь на цю красу...
Далі - культурна програма)))) Їду за покупками... Красивий стильний одяг, модні аксесуари, дорога косметика, вишукані парфуми... Люблю гарні речі.
Наступний пункт програми - спа-салон... Розслабляючий масаж, косметичні процедури... Виходжу з нього... ні вилітаю на крилах... в гарному настрої і з неймовірним виглядом!
Ну а попереду - найцікавіше... Зустріч з тобою, мій ідеальний чоловік, мій коханий,а головне - друг... Ти заїжджаєш за мною на своєму стильному порше, виходиш з нього з величезним букетом велетенських білих ромашок, і, злегка зарарівшись, цілуєш мене і кажеш яка я сьогодні гарна і як ти скучив... Я відчуваю, як мені з тобою пощастило. Ти гарний і вишуканий, вихований і інтелігентний, талановитий і освідчений. А головне - ти до безтями в мене закоханий і робиш все, щоб я це відчувала... І справді, біля тебе я відчуваюсебе маленькою дівчинкою, про яку є кому подбати, я відчуваю себе жінкою, яку є кому оцінити... Ти розумієш мене і підтримуєш, пробачаєш всі недоліки мого непростого характеру і любиш такою, якою я є... Я щаслива, що ми разом...
Взявшись за руки ми йдемо прогулятися, пішки... Вже набридло постійно їздити на машині... Краще пройтися, помилуватися красою, яка нас оточує, порозмовляти...
По дорозі ми доходимо до затишного ресторанчика, замовляємо по бокалу сухого червоного вина і багато екзотичних фруктів... Нам добре і цікаво разом. І ось я помічаю на твоєму обличчі якусь тривогу. Що сталося, думаю я... Хоча впевнена, що все гаразд, бо знаю який ти в мене чесний і вірний. І все ж... І от ти дістаєш з кишені малесеньку шкатулочку і не кажучи ні слова, протягуєш мені... Яка вона гарна, з цікавістю відкриваю, а там - каблучка з останньої колекції Chanel... Ти просиш мене стати твоєю дружиною, ти впевнений, що завджи хочеш бути зі мною... Як це прекрасно, я без сумнівів погоджуюся, бо впевнена, що ти саме той,хто мені потрібний...
ой-йой-йой)))))))
пора міняти фотку!
імідж-то змінила, а люди й не знають!!!!!!!
я тепер така гарнюня))))))
поставила собі брекети...
Сміялася з Каті Пушкарьової... от... тепер вже не смішно)))
давненько нічого не писала... от тільки-що перечитала свої записи)
таке враження, що це не моє) сміх))))))
дивно, як змінюється спосіб мислення і відношення до багатьох речей...
напевно, через пару місяців і це здасться смішним)
З нетерпінням чекаю 22 числа, в цей день обовязково має статися щось особливе - дуже важливе і приємне... Цікаво, що?
осень наступила, падают листы, мне никто не нужен кроме ты)))))))))))
хоч і осінь вродє, а на душі так класно!!!!!!!!!! дивно... з чого б це?
настрій суперовий, в усьому бачу позитив, кул))))))))))
от так... літо вже майже пройшло... і що? з чим залишилася? зі своїми шкідливими звичками, з претензіями і вимогами, які ніхто не збирався виконувати) ну це, в принципі, логічно... в цьому житті ніхто нічого нікому не винен, тому й ображатися на щось тупо... я й сама не дуже-то рвуся прикрасити чиєсь життя, все більше люблю подіставати, повимагати, поображатися, повишмалюватися... продовжувати можна до безкінечності)))
на душі якось гидко... чому цінувати починаєш тільки коли втрачаєш? і повернути нічого не хочеться... хоча ні, хочеться, але якось в облом... чи може принципи якісь галімі, стереотипи... та і навіщо? по великому рахунку вже все давно вирішено і буде так, як має бути... тільки де набратися мудрості і терпіння, щоб без емоцій і претензій прийняти все??? є над чим подумати)))
Ну це просто торба(((((((
І чому я така злючка??????
Ображаю людей, які мене вродє люблять...
Повторюю ті самі помилки, що і 2роки тому, хоча сама собі пообіцяла не робити цього ніколи...
Знаю, що треба, або змиритися з деякими слабкостями, або відпустити... І ні в якому разі не старатися змінити чи нав"язати свою модель поведіки....
Чому в теорії все так легко і логічно, а на практиці - повний облом???????
Интересно... Если любишь двоих одновременно, не значит ли это, что по-настоящему ни один не нужен??? Вот фигня какая в голову лезет))) Пойду лучше пивка попью... а то голова квадратная)))
